Рейтинг Користувача: / 4
НайгіршеНайкраще 

Науково-методична робота - Економіка

Четвер, 17 грудня 2015 14:48 Написав Administrator

Вступ

 

В данній роботі розглядається еволюція та значення поняття інвестиції у різних економічних теоріях. Розглянуті теорії: сучасна економічна теорія, неокласична школа, класична школа, кейнсіанський неокласичний синтез та теорія історії економіки.

Описані фактори інвестиційної привабливості, а саме: управління державними фінансами, рівень розвитку інфраструктури, стабільність макроекономічного середовища, робоча сила, якість вищої освіти, ефективність ринків праці, рівень розвитку технологій, соціально економічна стабільність та ефективність ринків товарів. Також було проведено оцінку факторів привабливості країни для інвесторів.

Проведено порівняльний аналіз прямих іноземних інвестицій. Було сформовано список з 20 країн з найбільшими прямими іноземними інвестиціями за 2013. А також було проаналізовано розподіл між регіонами світу, що одержували прямі іноземні інвестиції.

Аналіз основних етапів розвитку польської економіки за період 2000 – 2014 років, та  вплив окремих складових економічної політики на збільшення інвестиційної привабливості. Також розглядається економічна політика України та проводиться порівняльний аналіз макроекономічних показників Польщі та України.

Іноземні інвестиції у сучасному світі є найважливішим показником розвитку країни.    Які мають вплив на розвиток всього суспільства.

 

РОЗДІЛ 1

Роль інвестицій в економічній теорії

 

Інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Але, не зважаючи на подане чітке визначення, в науковій літературі присутня велика кількість трактувань даного поняття. У процесі розвитку економічної теорії формувались різні наукові погляди на роль інвестицій від найперших наївних до сучасних концепцій інвестиційних мультиплікаторів.

Основні віхи у розумінні ролі інвестицій ми систематизували у табл. 1.1

Таблиця 1.1

Інвестиції у різних напрямах економічної теорії

Економіст	Економічна школа	Роки життя	Кут зору, під яким розглядаються інвестиції
Джон Ло	Меркантилізм	1671-1729	Активізація грошових потоків є ключем до здолання економічних проблем.
Адам Сміт	Класична політична економія	1723-1790	Інвестиції та зростання багатства розглядаються як наслідок ощадливості.
Альфред Маршалл	Неокласична школа	1842-1924	Заощадження не скорочують споживання та не переривають економічне зростання саме внаслідок процесу інвестування.
Джон Мейнард Кейнс	Кейнсіанство	1883-1946	Інвестиції відіграють вирішальну роль для досягнення повної зайнятості.
Елвін Хансен	Неокласичний синтез	1887-1975	Інвестиції лежать в основі економічних циклів.
Марк Блауг	Методологія економічної науки	1927-2011	Інвестиції у людський капітал розглядаються як один з параметрів відтворювального процесу.

Вперше ідея про необхідність інвестування присутня в працях меркантилістів, які стверджували, що активізація грошових потоків є ключем до здолання економічних проблем. Проте мова йшла передусім про організацію грошового руху.

Значний внесок у розвиток теорії інвестицій внесли представники
англійської економічної школи. Центральною ланкою в праці А. Сміта
«Дослідження про природу і причини багатства народів» [1] є аналіз доходу
нації, інвестиції ж виступають в даному дослідженні як допоміжна
категорія, яка пояснює механізм формування національного доходу.
А.Сміт розглядає інвестиції як заощадження, які не споживаються, а
спрямовуються на створення виробничого обладнання або технічних
удосконалень, фактично прирівнюючи значення заощаджень до інвестицій.
Він доводив, що «капітали зростають в результаті ощадливості».
Накопичення - основне джерело появи заощадження, які згодом
трансформуються в інвестиційні ресурси.

Представники нової класичної школи стверджували, що не весь дохід використовується для споживання, частина його зберігається. У працях                             А. Маршалла, представника неокласичної школи, міститься твердження, що розвиток економіки підштовхує людей до заощадження [4]. Здійснення процесу заощадження можливо тільки за наявності різниці між одержуваним доходом і поточними витратами. Його попередники помилково вважали, що даний процес здійснюють лише досить багаті люди, так як заощадження формуються шляхом отримання доходу з капіталу, який знаходиться в обігу. А. Маршалл вважав, що джерелом нагромадження є надлишок доходу, незалежно від того, витягується він з капіталу, ренти або заробітної плати. Також бажання здійснювати заощадження, тобто накопичування багатства залежить від можливості уявляти своє майбутнє. У результаті наявності різниці між доходом і споживанням спостерігається дисбаланс між попитом і пропозицією, оскільки витрати товариства можуть бути представлені як попит на споживчі потреби і на інвестиційні. Але завдяки механізму дії відсоткових ставок рівень запланованих інвестицій приводиться у відповідність з заощадженнями в момент, коли обсяги виробництва перебувають на природному для даної економічної системи рівні. А. Маршалл вважав, що чим вище ставка відсотка, тим більше заощадження. Зниження процентної ставки спонукає людей «споживати більшу кількість продукції». Сама ж процентна ставка трактується автором як «Грошовий еквівалент усього доходу, що витягується з капіталу».

Підводячи підсумок, можна сказати, що з позиції представників класичної школи, інвестиції розглядалися як функція норми відсотка, причому функція спадна: чим вище рівень процентної ставки, тим нижче рівень інвестування.

Про те, що інвестиції відіграють вирішальну роль у загальній системі зайнятості, вперше заявив англійський економіст Джон Кейнс - автор теорії інвестицій і заощаджень. Кейнс розглядає їх, як спосіб залучення у виробничу сферу нових робочих, що дозволяє збільшити не тільки зайнятість населення, а й рівень національного доходу, підвищити заощадження [2]. На думку економіста, зростання показника зайнятості виникає з причини необхідності задоволення попиту з боку нової робочої сили. Даний коефіцієнт отримав назву мультиплікатора, що показує співвідношення між кількістю вкладень і загальної зайнятістю. Величина мультиплікатора показує, наскільки повинна збільшитися кількість працівників для того, щоб викликати таке збільшення реального доходу, яке могло б спонукати учасників господарського процесу відкласти необхідну суму додаткових заощаджень. Теорія інвестицій Кейнса говорить про те, що обсяг виробництва розраховується на основі очікувань підприємців в прийдешньому періоді. З урахуванням цього визначається необхідна кількість коштів для інвестування[9]. При цьому відбувається порівняння ставки відсотка з максимально можливою результативністю капіталу. Як правило, функція споживання перебуває в стані стабільності, але періодично зростання прибутковості її випереджає. Компенсувати даний розрив вдається шляхом певних маніпуляцій в інвестиційному середовищі, які призводять до зростання попиту. В гіршій ситуації виникне зростання безробіття і зниження національного доходу. Саме з цієї причини потрібно постійно стимулювати інвестиційну діяльність.

Е. Хансен засновник кейнсіанського неокласичного синтезу вважав, що кількість грошей, що перебувають в обігу, впливає на процеси інвестування [6]. Спираючись на величезний статистичний матеріал, що охоплює період в 150 років, Хансен показує, що дохід у грошовому вираженні зростає швидше, ніж реальний дохід, тобто існує вікова тенденція до підвищення цін. Випереджаюче зростання кількості грошей пов'язане з розширенням сфери товарного виробництва та обміну. Е. Хансен ділить інвестиції на два види: незалежні і індуковані.  Обсяг першого виду інвестицій визначається можливостями прибуткового вкладення капіталу, які визначаються формою кривої граничної ефективності капіталу, її зрушеннями і існуючою ставкою відсотка. Обсяг другого виду інвестицій залежить від того, наскільки зростання доходу супроводжується адекватними зростанням споживчого попиту. Також в якості фактора, що впливає на інвестиційну активність, він розглядає ставку відсотка по цінних паперах. Якщо попит на цінні папери випереджає їх пропозицію, зростає ціна акції та облігацій, тобто знижується їх прибутковість, іншими словами, ставка відсотка з цінних паперів. Наслідком цього є зниження відсоткової ставки за кредитами. Воно стимулює інвестиційний і споживчий попит[6].

На думку М. Блауга фактор інвестицій  виступає як параметр, що характеризує розвиток відтворювального процесу, з одного боку, з іншого елементом, вплив на який з боку державних структур дозволяє впливати на темпи і динаміку розвитку економіки країни [1].

Можемо зробити висновок, що використання різних наукових поглядів в управлінні економікою різних країн свідчить про те, що всі ці погляди мають право на існування. Однак, не зважаючи на поступове ускладнення розуміння ролі інвестицій, беззаперечним залишається факт, що економічне зростання та добробут залежать від рівня інвестицій, в тому числі іноземних. Отже, основною задачею будь якого уряду є забезпечення умов припливу інвестицій і усунення причин для відтоку капіталу.

 

РОЗДІЛ 2

Інвестиційна привабливість

 

Інвестиційна привабливість країни або регіону - це інтегральний показник, який визначається за сукупністю її економічних і фінансових показників, державного, громадського, законодавчого, політичного і соціального розвитку. Інвестиційна привабливість визначає вектор руху фізичного, фінансового, інтелектуального і людського капіталів: в країну чи за її межі.

Інвестор оцінює вигідність чи невигідність інвестицій, звісно, за рівнем прибутковості інвестицій та її динамікою. Втім, управляти цим параметром на рівні кожного проекту є парафія самого підприємця. А ось сформувати сприятливе середовище, створити передумови для довготривалого отримання прибутку – це завдання державної політики. Адже інвестиційна привабливість країни чи регіону залежить від рівня інфляції, політичної, економічної, законодавчої та соціальної стабільності, а також за рівнем і якістю людей. Останнє означає, що інвестор відповідає собі на природні запитання: чи можна працювати з такими людьми, довіряти їм свої гроші, прибуток, своє майбутнє? Інвестиції самі по собі не працюють без фахівців і людського капіталу належного рівня. При поганій якості людського капіталу інвестиції в промисловість дають нульову або низьку віддачу.

Основні складові інвестиційної привабливості ми відобразили на рисунку 2.1. На нашу думку це: управління державними фінансами, розвинута інфраструктура, стабільність макроекономічного середовища, робоча сила, якість вищої освіти, ефективність ринків праці, розвиток технологій, соціально-економічна стабільність та ефективність ринків товарів. Розглянемо детальніше кожен із цих факторів та надамо їм вагу у інтегральній оцінці інвестиційної привабливості  (сума вагових оцінок має дорівнювати 1,00). В подальшому ми застосуємо метод зважених оцінок складових інвестиційної привабливості для порівняльного аналізу української та польської економік.

 

 

	Рис 2.1 Основні складові інвестиційної привабливості фінансів

 

 

 

1. Управління державними фінансами. Фінансова політика - це сукупність методологічних принципів, практичних форм організації та інструментів використання

Фінансова політика дозволяє з'єднати потенційні можливості управління, закладені безпосередньо в самих фінансах (об'єктах управління). У всіх державах фінансова політика реалізується фінансовою адміністрацією, діяльність якої будується у відповідності з наступними принципами:

■ управління фінансами відповідно до особливостей кожної ланки системи фінансів;

■ спільність функцій всіх фінансових установ;

■ керівництво центру при активній участі органів управління.

Мета здійснення фінансової політики, а отже, управління фінансами - фінансова стійкість, яка проявляється в макроекономічній збалансованості, профіциті бюджету, зниженні державного боргу, твердій національній валюті, в кінцевому рахунку, в поєднанні економічних інтересів держави та всіх членів суспільства.

Конкретними методами і формами проведення фінансової політики виступають: фінансове планування, прогнозування, програмування, фінансове регулювання; фінансовий контроль; прийняття фінансового законодавства; система методів мобілізації фінансових ресурсів. У результаті реалізації дієвої фінансової політики здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту, що забезпечує вирівнювання рівнів розвитку суб'єктів

2. Розвинута інфраструктура.  Інфраструктура - це комплекс основних споруд, які підтримують повсякденне життя і економічну активність в громаді. Включає в себе дороги, системи електро- і водопостачання, телекомунікаційні системи, а також громадський транспорт. Багато що з тих речей, які ми сприймаємо як належне, наприклад радіо, інтернет, метро, чиста вода, є частиною інфраструктури. Однак інфраструктура важлива не тільки для забезпечення повсякденного комфорту. Вона відіграє ключову роль у зниженні рівня бідності. Інфраструктура підвищує продуктивність і покращує якість життя в громаді. По дорогах люди можуть дістатися до ринку, школи або медичного закладу. Чиста вода необхідна для життя і здоров'я. Надійні системи електропостачання дозволяють підприємствам і споживачам економити на інвестуванні в резервні або більш дорогі альтернативні системи, а також звільняють жінок і дітей з сільських районів від трудомісткого збору дров. Широке поширення доступного телекомунікаційного та транспортного обслуговування дозволяє створювати нові робочі місця і прискорювати економічне зростання.

За останнє десятиліття було відзначено значне скорочення обсягів інвестицій в інфраструктуру країн, що розвиваються. Уряди цих країн вкладають занадто мало коштів у розвиток інфраструктури, а приватний сектор не може заповнити брак коштів, хоча як і раніше вносить великий внесок у розвиток інфраструктури в усьому світі. Насправді в країнах, що розвиваються на приватний сектор припадає близько 20% від річного обсягу інвестицій в розвиток інфраструктури.

Міжнародні організації з питань розвитку можуть надати більш ефективний вплив в тих випадках, коли вони взаємодіють, і приклади такої співпраці демонструють Світовий банк, регіональні банки розвитку, донори та інші, зокрема ЄС. Це особливо актуально в разі реалізації регіональних проектів розвитку інфраструктури, які вимагають тісної співпраці через їхню складність і масштабність.

3.Стабільність макроекономічного середовища.

 

Поняття «стабільність економічної системи» не суперечить змісту поняття «стійкість» і визначає її здатність швидко і ефективно адаптуватися до розвитку конкурентного середовища. У сучасному світі поняття «стійкість» є найважливішою характеристикою будь-якої системи і має велике теоретичне і практичне значення. Стійкість як макроекономічна категорія може використовуватися стосовно до держави в цілому, її промисловості, окремих галузей, підприємств, будь-яких суб'єктів господарської діяльності. Стійка функціонуюча економіка здатна не тільки адаптуватися до умов зовнішнього середовища, а й активно розвиватися в різних напрямках.

У сучасних роботах використовуються такі види стійкості:

1) Стійкість розвитку економіки доцільно розглядати, як її можливість підвищувати свій економічний потенціал в результаті виробничо-господарської діяльності.

2) Економічна стійкість розглядається дослідниками як здатність економіки до забезпечення економічного зростання та ефективності використання накопиченого економічного потенціалу.

3) Фінансова стійкість економіки, під якою розуміється здатність вести раціональну фінансову політику і підтримувати необхідний рівень ліквідності та платоспроможності.

4) Ринкову стійкість можна визначити як здатність економіки швидко і ефективно адаптуватися до змін міжнародної ринкової кон'юнктури та інших зовнішніх економічних умов.

5) Під конкурентною стійкістю розуміється здатність економіки до економічного розвитку і зміцненню конкурентних позицій в умовах розвитку ринку.

6) Стійкість економічного потенціалу більш вузьке поняття по відношенню до попередніх визначень і характеризує здатність до збереження свого економічного потенціалу (накопичених ресурсів) з метою стабільності або підвищення ефективності своєї діяльності за рахунок існуючих резервів. При цьому стійкість економічного потенціалу не суперечить можливості його збільшення або скорочення при реалізації стратегічних цілей розвитку об'єкта дослідження.

4.Робоча сила. Економічна природа ринку, зокрема ринку праці, часто приходить у суперечність з соціальною природою товару "робоча сила", в результаті виникають конфлікти. Однак будь-який конфлікт, вирішуваний в рамках юридичних правил, діалектично розглядається як засіб подальшого прогресу. Саме таким засобом можна вважати, наприклад, страйк шахтарів, який ставить за мету своєчасну виплату заробітної плати.

Соціальний аспект впливає на жорсткий пресинг ринку, але може спотворити закономірності економічного розвитку. Наприклад, на двох підприємствах два токаря однакової кваліфікації отримують різну заробітну плату, що на перший погляд може здатися несправедливим. Але на першому підприємстві в результаті успішної діяльності отримують хороший прибуток, і відповідно до механізму ринку заробітна плата працівників цього підприємства повинна бути вищою від ринкової. Друге підприємство - збиткове. Тут заробітна плата встановлюється на рівні мінімальної для даної професії. Якщо галузева профспілка потребує однакової оплати праці і ця вимога буде прийнята роботодавцями галузі, то треба очікувати спотворення економічних пропорцій ринку: висока заробітна плата токаря на другому підприємстві призведе до високих витрат та банкрутства.

Відзначимо ще ряд особливостей товару "робоча сила". На відміну від інших товарів, товар "робоча сила" невіддільний від свого безпосереднього носія - працівника і після продажу надходить лише в розпорядження роботодавця. Товар "робоча сила" має високу маневреність, яка характеризується можливістю її продавця піти від одного роботодавця до іншого, що пропонує вищу ціну або кращі умови праці. В результаті цього відбувається міграція (рух) працівників між підприємствами, галузями, регіонами, країнами, що викликає стан постійної конкуренції між покупцями, тобто роботодавцями. Переміщення товару дозволяє створювати необхідну рівновагу на ринку.

5.Якість вищої освіти. Якісна вища освіта - основа розумного суспільства.

Ідея здійснення витрат у підвищенні кваліфікації працівника як капітал висувалася ще класиками політекономії В. Петті, А. Смітом і Д. Рікардо. Вона отримала розвиток у роботах академіка С.Г. Струміліна, В.С. Ґойл, Р.І. Капелюшникова, В.І. Марцинкевича. Пізніше дослідження в цьому напрямі велися С.А. Дятловим, С.А. Курганським, А.І. Добриніним та ін. Суть «теорії людського капіталу» полягає в тому, що вкладення в освіту та охорону здоров'я створюють людський капітал, подібно до того, як витрати на обладнання та матеріали створюють фізичний капітал. Особливість людського капіталу в його невіддільності від самої людини, а інвестиції в людський капітал - це все ті витрати, які призводять до підвищення кваліфікації та здібностей людини, і як наслідок, продуктивності його праці. Таким чином, інвестиції в освіту розглядаються як інвестиції в якість людського капіталу.

«Людський капітал став враховуватися як найважливіша складова національного багатства. Експертами Світового банку були проведені експериментальні грошові оцінки елементів національного багатства. Результати розрахунків показали, що в структурі національного багатства домінує людський капітал, що становить близько 2/3 від його підсумкової оцінки. На основі цих розрахунків був зроблений остаточний висновок про те, що головним чинником відтворення стає не накопичення матеріальних благ, а накопичення знань, вміння ».[8]

Як показує світовий досвід, сьогодні темпи економічного зростання у вирішальній мірі визначаються:

- Темпами розвитку пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки.

- Рівнем підготовки та кваліфікаційним складом працівників всіх рівнів.

- Ступенем прогресивності засобів науково-виробничої праці.

Тобто всім тим, що забезпечує прискорену реалізацію інноваційних проектів, обсяг і якість інвестицій, що спрямовуються на ці цілі.

6.Ефективність ринків праці. До основних показників ефективності функціонування ринку праці належать: ефективність роботи служби зайнятості; продуктивність праці.[5] Ефективність роботи служби зайнятості визначається часткою працевлаштованих безробітних у загальній їх чисельності і характеризується коефіцієнтом працевлаштування. Чим ближче до одиниці зазначений коефіцієнт, тим ефективніше робота служби зайнятості.

Підвищення продуктивності праці є важливим чинником економічного зростання, обумовлює скорочення витрат праці на одиницю продукції, сприяє підвищенню якості продукції і рентабельності виробництва.

Важливим чинником економічного зростання є підвищення продуктивності праці. Показниками ефективного використання робочої сили є: темпи зростання продуктивності праці, частка приросту ВВП за рахунок підвищення продуктивності праці (у%), вартісний приріст ВВП за рахунок продуктивності праці.

На рівень і динаміку продуктивності впливають екстенсивні й інтенсивні фактори. Однак вплив зазначених факторів має певну межу. Так, екстенсивні фактори обмежені законодавчо встановленої тривалості робочого дня і робочого тижня. Максимальна межа інтенсивності праці характеризується фізіологічними і психологічними можливостями людини.

7.Розвиток технологій. Щоб оцінити вплив розвитку технологій на інвестиційну привабливість вводимо поняття економічного рівня технології - це продуктивність працівника, віднесена до витрат капіталу, необхідного для створення їм одиниці доданої вартості. Він відображає одночасно ефективність витрат на оплату праці людини і ефективність витрат капіталу, причому так, що низька ефективність складових зменшує показник, а висока збільшує.
Це дуже важливо для практики, так як досягнення високої продуктивності праці за рахунок великих капітальних витрат економічно не прийнятне. І навпаки, висока продуктивність при низьких витратах капіталу - це і є громадська ефективність економіки.

8. Соціально-економічна стабільність. Жити в стабільній економіці - мрія тієї країни, в якій відбувається перехід до ринку.[3] Однак і у всіх тих благо сприятливих країнах, де демократія та ринкова економіка існують давно, стабільність практично неможлива. Після підйому слідує спад, а інфляція і безробіття невпинно продовжує загрожувати цим державам. Проблемі економічного зростання надають великого значення, виділяючи її з комплексу проблем розвитку економіки.

Існують дві основні мети економічного зростання: підвищення добробуту населення і підтримання національної безпеки. Разом з тим, економічне зростання може переслідувати й інші цілі, як, наприклад, індустріалізація країни, нарощування військового потенціалу, прискорений розвиток на шкоду споживанню. У цьому зв'язку на перший план висувається поняття якості економічного зростання, яке зв'язується з поліпшенням матеріального добробуту народу, зростанням соціальної інфраструктури, збільшенням вільного часу та інвестицій в людський капітал, забезпеченням повної зайнятості працездатного населення, безпеки умов праці та життя людей.

9.Ефективність ринків товарів. Ефективність ринку - це ринок, на якому забезпечений рівний вільний доступ до інформації щодо існуючих інвестиційних можливостей, тобто будь-який, хто бере участь у торговельній діяльності, має можливість використовувати інформацію, щоб оцінити поведінку розглянутого цінного паперу в минулому і, відповідно, має можливість ідентифікувати причини , які призвели до поточної ринкової ціни цінного паперу, відповідально спрогнозувавши її динаміку в майбутньому на основі поточних індикаторів. Рівний доступ до інформації Ефективний ринок - це ринок, на якому вартість цінних паперів миттєво реагує на нову інформацію, повністю і правильно враховуючи її при визначенні курсу цінних паперів, тобто ринок має ефективність, якщо він "швидко адаптується до нової інформації".

Можна зробити висновок що стабільність макроекономічного середовища найважливіша, тому що без неї  ніхто не буде вкладати гроші в країну(вага-0,2).

Соціально-економічна стабільність теж вагома, інфляція і безробіття призводять до спаду економіки (вага 0,18).

Інфраструктура – основа людського існування, без неї неможливо ефективно працювати(вага-0,15).

Без вищої освіти не буде продуктивної робочої сили та розвитку суспільства в цілому(вага-0,11).

Держава має відповідально ставитися до управління фінансами, бо це запорука збереження та накопичення державного бюджету(вага-0,1).

Робоча сила  - це важливо, але без соціально-економічної та політичної стабільності вона не може бути досить ефективною (вага-0,09).

Технології важливі у наш час, але для їх  впровадження необхідний високий рівень освіти (вага-0,07).

Ефективність ринків праці та товарів мають приблизно однаковий вплив на розвиток країни (вага-0,05).

РОЗДІЛ 3

Порівняння обсягів прямих іноземних інвестицій за регіонами світу

 

У 2013 році у світі було зроблено прямих іноземних інвестицій (ПІІ) на суму в 1,461 трлн. доларів (дивись табл. 3.1).  Країни з перехідною економікою в той же час отримали 126 млрд. дол., що складає 9,6%.   Показник залучення прямих іноземних інвестицій Україною у 2013р. 4,5 млрд. доларів, що складає 3,6% від країн з перехідною економікою та 0,31% від світу. Як бачимо, інвестиційна привабливість навіть за нормальних умов (до російської агресії) не дозволяла Україні бути конкурентоспроможною на світовому ринку капіталу.

Для порівняння розглянемо динаміку залучення ПІІ за регіонами. Приплив ПІІ збільшився у всіх основних економічних групах - розвинених, що розвиваються, а також перехідних економіках. Наприклад, у розвинених країнах зростання склало всього 12%. А ось інвестиції в  перехідні економіки зросли на 45%.

Таблиця 3.1

Обсяг прямих іноземних інвестицій основних регіонів світу

 

Як видно з таблиці 3.1, приріст в розвинені країни склав 12%, але всередині цієї групи картина неоднозначна. З одного боку, на 100 млрд. доларів сумарно зросли надходження в такі країни, як Бельгія, Ірландія, Нідерланди та Люксембург. Також майже в 5 разів виріс приплив ПІІ в Німеччину, на 37% в Іспанію, на 61% до Японії. Але з іншого боку, притоки ПІІ в США, Австралію, Норвегію, Францію і ще 14 країн Євросоюзу відчутно знизилися. 6% приріст ПІІ в Північній Америці забезпечили надходження прямих інвестицій в Канаду (+ 46% до 64 млрд. доларів).

Серед окремих країн, найбільші іноземні вкладення, як і роком раніше, отримали США - 188 млрд. доларів. На другому місці йде Китай, який в 2013 році зміг залучити 124 млрд. доларів. А трійку лідерів замикає Російська Федерація з 79 млрд. доларів.

ТОП-20 економік з найбільшими прямими іноземними інвестиціями за 2013р.:

1.США –188 млрд.  доларів
2.Китай - 124 млрд. доларів
3.Росія - 79 млрд. доларів
4.Гонконг (Китай) - 77 млрд. доларів
5.Бразилія - 64 млрд. доларів
6.Сингапур - 64 млрд. доларів
7.Канада - 62 млрд. доларів
8.Австралія - 50 млрд. доларів
9.Іспанія - 39 млрд. доларів
10.Мексика - 38 млрд. доларів
11.Велика Британія - 37 млрд. доларів
12.Ірландія - 36 млрд. доларів
13.Люксембург - 30 млрд. доларів
14.Індія - 28 млрд. доларів
15.Німеччина - 27 млрд. доларів
16.Нідерланди - 24 млрд. доларів
17.Чилі - 20 млрд. доларів
18.Індонезія - 18 млрд. доларів
19.Колумбія - 17 млрд. доларів
20.Італія - 17 млрд. доларів

У групі країн, що розвиваються теж немає єдиної динаміки. Другий рік поспіль нарощують ПІІ країни Африки і Латинської Америки, в Азії ж обсяг надходжень зберігається приблизно на одному рівні, і цей регіон залишається найбільшим одержувачем ПІІ в світі. Китай продовжує скорочувати своє відставання від США, і за підсумками  2013 року приплив ПІІ склав 127 млрд. доларів проти 159 млрд. доларів відповідно. Єдиний регіон в Азії, який зазнав втрат - Близький Схід. Політична нестабільність в деяких країнах змушує інвесторів йти і з відносно благополучних Туреччини та Саудівської Аравії, що призвело до скорочення приток ПІІ на 15% (до 11 млрд. доларів) і 19% (до 9,9 млрд. доларів) відповідно. У цілому обсяг ПІІ в країни Близького Сходу скоротився за підсумками 2013 року на 18% і склав 38 млрд. доларів.

У країнах Латинської Америки приріст обсягів прямих іноземних інвестицій відзначається четвертий рік поспіль. Приплив ПІІ зріс на 18% і склав 294 млрд. доларів.  І якщо в попередні роки відзначався інтерес інвесторів до країн Південної Америки, то в 2013 році він змістився на держави Центральної Америки і Карибського басейну, де основними одержувачами інвестицій стали Мексика і Британські Віргінські острови. Приплив ПІІ в мексиканську економіку багато в чому забезпечили надходження від угоди між найбільшої в світі пивоварний AB InBev і мексиканської Grupo Modelo, сума якої склала 18 млрд. доларів. Зростання ПІІ на 38% Британські Віргінські острови забезпечила покупка Роснефтью ТНК-ВР, яка належала компанії, зареєстрованої на цих островах.

Надходження ПІІ в африканські країни зросли на 7% до 56 млрд. доларів, але основними одержувачами тут стали дві країни: ПАР і Мозамбік. На них сумарно припало 17 млрд. доларів прямих іноземних інвестицій. Вже не перший рік відзначається відхід інвесторів з Нігерії, на низьких рівнях надходження інвестицій і в Анголу, хоча всього кілька років тому ці країни були основними одержувачами ПІІ в Африці. Нестабільність в Єгипті та інших країнах Північної Африки змусили інвесторів покинути цей регіон.

У країнах з перехідною економікою, до яких UNCTAD відносить всі держави СНД і Південно-Східної Європи, небувалий сплеск інвестиційної активності - + 45% за підсумками року, і в сумі обсяг ПІІ досяг 126 млрд. доларів. Основний одержувач в цьому регіоні - Росія, яка за підсумками 2013 стала третьою країною у світі - одержувачем ПІІ (+ 83% до 94 млрд. доларів).

Втім у першій половині 2014 року глобальні потоки прямих іноземних інвестицій (ПІІ) скоротилися на 8 відсотків у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року і склали 1,26 трильйона доларів США. Ця тенденція зумовлена ​​економічною невизначеністю і геополітичними ризиками, в тому числі - регіональними конфліктами. Про це йдеться в новій доповіді Конференції ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD) про світові інвестиції.

Потоки іноземних інвестицій в країни з перехідною економікою скоротилися майже вдвічі порівняно з попереднім роком і склали 45 мільярдів доларів США. У UNCTAD пов'язують це скорочення з конфліктом в Україні, санкціями щодо Російської Федерації і прогнозами економічного спаду. Іноземні інвестиції в російську економіку знизилися на 70 відсотків до приблизно 19 мільярдів доларів. Основні нафтові та газові компанії з розвинених країн припинили або стали утримуватися від інвестування в Росію.  В Україні потоки ПІІ знизилися на 0,2 мільярда доларів США.

Для того, щоб наблизитися до показників ТОП-20 економік чи бодай успішних країн Африки та Латинської Америки, не зважаючи на агресію з боку сусідньої держави, потрібно працювати над складовими інвестиційної привабливості. Для цього проведемо порівняльний аналіз економіки України та нашої найближчої сусідки – Польщі.

 

 

РОЗДІЛ 4

Порівняльний аналіз польської та української економіки

 

4.1. Інвестиційна привабливість Польської економіки. Польща, яка налічує 38 мільйонів жителів, з ВВП 517,5 млрд USD (2013 р.) є найбільшою країною Центрально-Східної Європи. У 2013 році її внесок у ВВП, вироблений новими членами Європейського Союзу (у тому числі Болгарією та Румунією), склав більше 40%. Вступ до Європейського Союзу в 2004 році було важливим етапом у динамічному розвитку країни. Приведення польського законодавства та адміністрації у відповідність зі стандартами ЄС і приплив структурних фондів зі Співдружності (до 2013 року близько 67 млрд євро) стало стимулюючим фактором економічного зростання. Польща повністю використовує свій шанс, пристосовуючись до важливих завдань сучасного європейського ринку. Головними секторами економіки є послуги (64% ВВП) і промисловість (32% ВВП). Решта 4% ВВП - це сільське господарство.

За даними NBP на кінець 2012 року, закордонні інвестиції в Польщу склали майже 180 млрд євро, що в більш ніж 4 рази перевищує аналогічний показник на кінець 2004 року, коли країна приєдналася до Європейського Союзу.

З часу вступу Польщі до Європейського Союзу іноземні інвестори щорічно вкладали в польську економіку від близько 8 млрд євро до рекордних 17 млрд євро (у 2007 році), в той час як з 1994 року до інтеграції Польщі з ЄС інвестиції становили від 1,6 млрд євро до близько 10 млрд євро на рік. За даними Нацбанку, найбільшими інвесторами в Польщу є Німеччина (27 млрд євро), Нідерланди (26 млрд євро), Франція (22 млрд євро), Люксембург (18 млрд євро).

За даними дослідження, проведеного Financial Times, Польща знаходиться в числі п'яти провідних країн у світі по інвестиційній привабливості.

Ключовим фактором є економічна і політична стабільність. «За останні 25 років у нас були різні уряди і різні президенти, але все дотримувалися двох принципів: ліберальної економічної політики і відкритих дверей для іноземного капіталу», - говорить Майман.

Одна з важливих складових - поліпшення іміджу країни. За словами Славоміра Маймай, «багато сил витрачається на те, щоб познайомити інвесторів з Польщею, показати їм, яка країна є насправді, як вона живе». «Так вийшло, що Польща потрапляє в одну корзину з усіма країнами Центральної та Східної Європи. Якщо зростання в цьому регіоні слабкий, то й до Польщі інтерес слабшає», - говорить експерт. Він нагадує, що на відміну від інших країн Польща навіть у кризу демонструвала зростання економіки.

Ще один фактор - «кваліфікований працьовитий персонал». 57% інвестицій йде в інтелектуальний бізнес. 87% поляків до 35 років володіють однією іноземною мовою. За витратами часу на роботу Польща знаходиться на другому місці після Кореї. «Ми працюємо 40% життя. Можна сказати, що у нас протестантське ставлення до праці без зміни католицького віросповідання », - любить говорити Майман.

Глава польського інвестагентство стверджує, що Польщі вдалося побудувати ринкову економіку без олігархів, без злиття бізнесу і політики. За останніми дослідженнями Transparency International, у Польщі найнижча корупція серед інших європейських країн. Однак таким привабливим середовище було не завжди. Крім того, схожі умови є у інших країн. У Польщі використовують і практичні стимули для залучення прямих інвестицій в країну. Так, наприклад, для стратегічних інвесторів існують державні гранти: уряд країни співфінансує 7-8% вартості інвестицій. На території особливих економічних зон 30% інвестицій на п'ять років звільняються від податку на прибуток. Польща спільно з ЄС реалізує програму підтримки інноваційного бізнесу, надаючи ряд субсидій і податкових преференцій. «Проте, повторюся, найголовніше - ми намагаємося створити доброзичливу атмосферу для бізнесу», - резюмує Майман.

Економіка Польщі є своєрідним феноменом в Європейському союзі. У Західній Європі Польщу називають навіть Китаєм Європи. Економісти консультативної компанії Ernst & Young та дослідницького інституту Oxford Economics включили Республіку Польща в групу 25 ринків швидкого зростання, які матимуть ключовий вплив на світову економіку протягом найближчого десятиліття. Незважаючи на першу хвилю глобальної кризи, економіка Польщі залишається відносно стабільною і поки розвивається успішно. Це наслідок вдалого переходу до ринку, вступу до ЄС, істотного припливу в країну прямих іноземних інвестицій в 2010-х рр., розумної економічної політики уряду Д. Туска.

У ході кризи польська економіка була єдиною в ЄС, де спостерігався хоча й невелике, але зростання ВВП, який склав 1,7%. У 2011 р він вже досяг 3,8%, а в 2012 р навіть 4,2%. На 2013 рік зростання прогнозується на рівні 4%. В даний час швидкому економічному зростанню і розвитку економіки сприяє внутрішнє споживання, яке зростає третій рік поспіль. Польща в порівнянні з іншими країнами Центрально-Східної Європи - це великий споживчий ринок, що нараховує 38 млн чол. Якщо в Угорщині та Чехії експорт складає 80% ВВП, то в Польщі тільки 40%. Це означає, що Польща в значно меншій мірі залежить від зниження темпів зростання експорту. У 2010 р споживання збільшилося на 2,0%, в 2011 р на 3,3%, в 2012 р на 3,2%.

Поляки прагнуть використовувати будь сприятливі зміни у внутрішній і зовнішній кон'юнктурі, щоб збільшити свої доходи і споживання. У вересні 2012 р роздрібна торгівля зросла на 11,4% порівняно з аналогічним періодом 2011 р. У польському Інтернеті кількість магазинів росте і росте. В даний час їх близько тисячі. Зараз люди беруть споживчі кредити в банках всього на один день, тим самим заощаджуючи на процентних ставках.

На зростання споживання впливають збільшення реальної заробітної плати, яка хоч і повільно, але все ж зростає, і трансфер до країни з Європи коштів поляків - трудових мігрантів. У 2010 р середня заробітна плата в народному господарстві склала 3102 злотих - більш 1 034 дол., В 2011 р 3225 злотих - більш +1083 дол., В 2012 р 3526 злотих - +1175 дол.

4.2. Інвестиційна привабливість української економіки. Україна маючи 48 мільйонів жителів і вдвічи більшу терріторію має ВВП 177,4 млрд USD (2013р.).Станом на 1.07.2013 за всі роки незалежності Україна отримала 55, 318 млрд. доларів прямих іноземних інвестицій. З них левова частка - понад 77%, або 42,819 млрд. доларів - надійшло з ЄС. Країни СНД інвестували в Україну 4,370 млрд. доларів (з них з Росії – 3,822 млрд. доларів). По даним Державної служби статистики, чистий приплив прямих іноземних інвестицій в Україну за перше півріччя поточного року склав 224 млн доларів. Рік тому цей показник становив 2,369 млрд. доларів, тобто був більш ніж в 10 разів більше. Зокрема, прямі іноземні інвестиції в Україну в першій половині цього року склали 2,614 млрд. доларів, але відтік склав 2,186 млрд. доларів, до яких додалися ще 204 млн доларів втрат від зміни вартості капіталу або перекласифікації інвестицій.

Головними інвесторами в Україну є офшорний Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Росія і Австрія. Кіпр також є головним одержувачем українських інвестицій: за даними Державної служби статистики, туди пішло майже 90% українських інвестицій за кордоном. Другим найбільшим одержувачем українських інвестицій є Росія, куди пішло 343 млн. доларів.

Тенденція до скорочення іноземних інвестицій в Україну проявилася ще років п'ять тому. А цього року на неї наклалися уповільнення української економіки, відсутність позитивних змін в інвестиційному кліматі, призупинення великої приватизації і невизначеність щодо перспектив підписання угоди про вільну торгівлю з ЄС та відновлення співпраці з МВФ.

"Починаючи десь з 2009 року, відбувся різкий спад в надходженні інвестицій в Україну. До цього Україна приваблювала 7-8 мільярдів доларів інвестицій на рік. Під час кризи відбулося скорочення, і з тих пір Україна залучає близько 4,5 мільярдів доларів" , - говорить Ільдар Газізуллін. (Український інститут публічної політики)

Експерт також нагадує про ще одну особливість іноземних інвестицій в Україну, коли левову частку складають кошти з кіпрських офшорів, які, фактично, є ре-інвестиціями українських фінансово-промислових груп, які свого часу виводили кошти на Кіпр.

Фундаментальним чинником скорочення інвестицій є відсутність протягом тривалого часу позитивних новин щодо бізнес-клімату в Україні

Проблеми, що спіткали банківську систему цієї країни на початку року, відбилися і на українських "іноземних" інвестиціях, які "переміщаються з одних офшорних зон в інші". Однак, каже експерт, "фундаментальним чинником скорочення інвестицій є відсутність протягом тривалого часу позитивних новин щодо бізнес-клімату в Україні".

Експерти вже не перший рік говорять про несприятливий інвестиційний клімат в Україні. Цього року песимізм інвесторів наклався на уповільнення української економіки, яка скорочується чотири квартали поспіль.

Падіння ВВП почалося в третьому кварталі 2012 року, коли українська економіка скоротилася на 1,3%. У четвертому кварталі минулого року падіння прискорилося до 2,5%. І в першому, і в другому кварталі цього року український ВВП скоротився на 1,1%.

Давно пора усвідомити, що в Україні поки ніхто не вірить, крім самих українців, в т.ч. що працюють за кордоном. Завдяки їх ресурсів можна встати на шлях відродження. У світовій історії прикладів тому безліч. Саме за допомогою фінансових накопичень мігрантів свого розвитку домоглися багато країн: Ізраїль в 1960-х роках, Туреччина в 1970-х, Португалія - в 1980-х, а Ірландія - в 1990-х. І тільки потім, второваним шляхом, до них пішли іноземні інвестиції.

4.3. Порівняння показників двох економік

Порівняння макроекономічних показників Польщі та України в період після світової кризи 2008 року наведено у рисунку 4.1

 

 

Порівняння показує, як виглядає здорова польська економіка і констатує хворобу української. До кризи українська та польська економіки мали схожу динаміку. Однак останні п'ять років стали роками успіху для Польщі і опинилися втраченими для України. Хворий організм української економіки потребує лікування. Успішне лікування неможливе без гігієни державної політики - недопущення рішень, які перешкоджають чесної конкуренції і розбалансують економіку.

Таблиця 4.1

Оцінка інвестиційної привабливості Польщі та України

Показник	Вага	Польща		Україна
		Рейтинг (max = 10)	Зважений рейтинг	Рейтинг (max = 10)	Зважений рейтинг
Управління державними фінансами	0,10	9	0,9	3	0,3
Розвинута інфраструктура	0,15	10	1,5	4	0,6
Стабільність макроекономічного середовища	0,20	9	1,8	3	0,6
Робоча сила	0,09	8	0,72	8	0,72
Якість вищої освіти	0,11	8	0.88	7	0,77
Ефективність ринків праці	0,05	7	0,35	4	0,2
Розвиток технологій	0,07	7	0,49	5	0,35
Соціально-економічна стабільність	0,18	10	1,8	3	0,54
Ефективність ринків товарів	0,05	6	0,3	2	0,6
Разом	1,00		8,74		4,68

 

Не дивлячись на те, що Україна з Польщею мають приблизно однакову робочу силу, якість вищої  освіти, географічне положення див. табл. 4.1 але загальний рейтинг зовсім різний. Тому що в інфраструктуру не вкладається належна кількість інвестицій, а макроекономічне та соціально-економічне середовища не мають стабільності.

Висновки для України, виходячи з вищевикладеного, можуть бути такими.

Україні необхідно швидко надолужити упущені п'ять років. Досягти цього можливо лише за умови повернення довіри інвесторів - як внутрішніх, так і зовнішніх. Для цього потрібно докорінно змінити принципи і створити нові процедури прийняття державних рішень стосовно економіки: Встановити перелік головних критеріїв для аналізу й обґрунтування політичних рішень. Ці критерії повинні відповідати таким цілям економічної політики, як:

1) стимулювання чесної конкуренції;

2) подолання структурних дисбалансів в економіці;

3) накопичення інвестиційних ресурсів в економіці в цілому і насамперед у компаній.

Система критеріїв має відфільтровувати популістські рішення, а також такі рішення, які створюють умови для монополізму.

• Забезпечити відкритий аналіз та обговорення проектів економічних рішень, прозорість внесення та прийняття змін до цих проектів.

• Створити функцію моніторингу впливу прийнятих рішень на економіку через систему критеріїв оцінки ефективності. Результати такого моніторингу повинні враховуватися під час розробки та обговорення нових проектів рішень і підвищувати їх якість.

Україні потрібна гігієна прийняття економічних рішень. Від цього залежить здоров'я, якщо не життя, української економіки.

 

 

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дають підстави для низки висновків:

 

Проведенній порівняльний аналіз прямих іноземних інвестицій різних країн світу, розподіл між регіонами світу показує що:

• Інвестиційні процеси в світі характеризуються однаковими факторами, але залежно від державної політики  що проводиться у соціальній та економічній сфері успіхи по залученню інвестицій можуть буті абсолютно різними.
• Створення та підтримка інвестиційної привабливості є головним завданням кожної держави оскільки це запорука єкономічной та державної незалежності.
• Анализ інвестиційної привабливості різних держав показує, яку вагу можно надати кожному чиннику, що дозволило провести обєктивну оцінку привабливості Польщі та України

Дослідження виявило чинники на які слід звернути увагу в першу чергу для подальшого розвитку України

На прикладі  розвитку польської економіки за період 2000 – 2014 років,  бачимо вплив окремих складових економічної політики на збільшення інвестиційної привабливості. Для проведення економічної політики з метою збільшення інвестиційної привабливості України треба орієнтуватись на Польску модель реформ та більш актівно залучати фінансові накопиченя мігрантів .

Головне що зробила Україна  на сьогодні це її Європейскій вибір.

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ

1.Блауг М.М.Економічна думка в ретроспективі. М.: Дело, 1994.-724с.

2. Классика экономической мысли: Сочинения. –М.: Изд–во ЭКСМО –пресс, 2000.-896с.

3. Майбурд Е.М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров.–М.: Дело, 1996.-544с.

4. Маршалл А. Принципы экономической науки, т.1. Пер. с англ.

–М. Издательская  группа «Прогресс», 1993.-273с.

5. Тобин Дж. Денежная политика и экономический рост: пер. с англ. –М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2010.-272с.

6. Хансен Э. Денежная теория и финансовая политика/Пер. с англ. –М.: Дело, 2006. -312с.

7. Харрод Р.Ф. Теория экономической динамики. М.: ЦЭМИ. 2008.-210с.

8. Лейонхуфвуд А. Кейнс как последователь Маршалла /Вопросы экономики.No 5, 2006.с 32-47.

-       UNCTAD, «Developing Asia now invests more abroad than any other region, UNCTAD report says», 18 мая 2015 г.;

-       UNCTAD, «Global Investment Trends Monitor, № 19», 18 мая 2015 г.TAG:

-       Интернет — база статистичних даних Головного Статистичного Управління Республики Польща (GUS), офіційний сайт, режим доступа: http://www.stat.gov.pl/gus

- Интернет — база статистичних даних  Статистичной службы Европейского союза (Eurostat), офіційний сайт , режим доступа: http://epp.eurostat.ec.europa.eu

-       Country Report Poland, January 2011, The Economist Intelligence Unit, 26 Red Lion Square, London WC1R 4HQ, United Kingdom

- Analiza ekonomiczna potencjału gospodarczego Polski Wschodniej, Instytut Badań nad Gospodarką Rynkową, Warszawa, Luty 2010.

- Інтернет — база статистичних даних: державні служби статистики України, офіційний сайт , режим доступу: http:// ukrstat.gov.ua

 

Хозяшев  М. О., учитель  економіки, Васильєва  Надя, 11 - В  клас