Статистика

Погодний інформер


 



study.ua


Освітній портал Педагогічна преса






 


 


 


 


 


 


 


 

Рейтинг Користувача: / 2
НайгіршеНайкраще 

Виховна робота і самоврядування в ліцеї - Ліцейна газета

 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї

 

Керуючись вимогами Розділу V Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» (надалі – Закон) члени сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.

 

Що стосується адміністративної відповідальності то відповідно до статті 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Вчинення насильства в сім’ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми) вчинення насильства в сім’ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім’ї, – тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’яти діб.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, – тягнуть за собою накладення штрафу від п’яти до десяти  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Відповідно до статті 1 Закону захисний припис це – спеціальна форма реагування уповноважених підрозділів органів внутрішніх справ щодо захисту жертви насильства в сім’ї, яким особі, яка вчинила насильство в сім’ї, забороняється вчиняти певні дії стосовно жертви насильства в сім’ї.

Отже, згідно вимог статті 13 Закону особі, яка вчинила насильство в сім’ї після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, працівниками уповноважених підрозділів органів внутрішніх справ за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором може бути винесений захисний припис.

Захисний припис не підлягає погодженню у разі наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім’ї, ознак злочину.

Захисний припис може бути винесений до осудної особи, яка на момент винесення захисного припису досягла 16-річного віку.

Захисним приписом особі, стосовно якої він винесений, може бути заборонено чинити певну дію (дії) по відношенню до жертви насильства в сім’ї, а саме:

- чинити конкретні акти насильства в сім’ї;

- отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім’ї;

- розшукувати жертву насильства в сім’ї, якщо жертва насильства в сім’ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім’ї;

- відвідувати жертву насильства в сім’ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім’ї;

- вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім’ї.

Зазначені у частині четвертій цієї статті обмеження встановлюються на термін до 90 діб з дня погодження захисного припису з прокурором.

Також, крім захисного припису, спеціальними заходами з попередження насильства в сім’ї є:

- офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї (стаття 10 Закону);

- взяття на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку членів сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї (стаття 12 Закону).

Отже, що стосується першого слід зазначити, що члену сім’ї, який вчинив насильство в сім’ї, виноситься офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, за умови відсутності в його діях ознак злочину, уповноваженими підрозділами органів внутрішніх справ, про що йому повідомляється під розписку.

Офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї може бути винесено осудній особі, яка на момент його винесення досягла 16-річного віку, тобто досягла віку адміністративної відповідальності.

У разі вчинення особою насильства в сім’ї, після отримання нею офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, ця особа направляється до кризового центру для проходження корекційної програми, а також щодо неї у випадках і в порядку, передбачених Законом, може бути винесено захисний припис.

Слід пам’ятати, що проходження корекційної програми для такої особи є обов’язковим.

Що стосується другого, то Законом (стаття 12) визначено, що членів сім’ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, уповноважені підрозділи органів внутрішніх справ беруть на профілактичний облік.

Ппрофілактичний облік – це комплекс заходів щодо запобігання, попередження, фіксації та припинення протиправних дій, а також взяття на облік та накопичення відомостей щодо категорії осіб, які проживають на адміністративній дільниці та підлягають контролю з боку інспектора поліції.

Зняття з профілактичного обліку членів сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, проводиться органами, які брали особу на такий облік, якщо протягом року після останнього факту вчинення насильства в сім’ї особа жодного разу не вчинила насильства в сім’ї.

Порядок взяття на профілактичний облік та порядок зняття з профілактичного обліку членів сім’ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, затверджуються Міністерством внутрішніх справ України.

 

Кримінальне законодавство України, на відміну від адміністративного, не містить складу окремого злочину «насильство в сім’ї», проте чимало статей Кримінального кодексу України передбачають відповідальність за злочини, що нерідко вчинюються по відношенню до членів сім’ї та виступають проявом різних видів сімейного насильства (ст.ст. 115-117, 119-123, 125- 129, 135, 136, 152, 153, 155 156, 166, 167, 194, 195 Кримінального кодексу України та деякі інші).

Можна виділити наступні склади злочинів, які вчинюються на грунті сімейного насильства та тягнуть за собою кримінальну відповідальність:

а) Фізичне насильство в сім’ї, за яке передбачено кримінальну відповідальність, може бути вчинене у вигляді злочинів проти життя, злочинів проти здоров’я, злочинів, які ставлять у небезпеку життя чи здоро ‘я члена сім’і, та злочинів проти особистої волі.

Злочини проти життя, до яких належать убивства та доведення до самогубства, являють собою найбільш тяжкі злочини, що можуть бути вчинені внаслідок насильства в сім’ї. При цьому вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, є ознаками кваліфікованого складу цього злочину (ч. 2 ст. 115 КК), за наявності яких покарання встановлено у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічного позбавлення волі.

ККУ також містить норми, які передбачають відповідальність за так звані привілейовані вбивства, до складу яких відносяться вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи збоку потерпілого (ст. 116 ККУ- карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк), умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 ККУ – карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк) та умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 ККУ- карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років). Якщо внаслідок насильства в сім’ї особу було доведено до самогубства або замаху на самогубство, що сталося через жорстоке з нею поводження, шантаж, примус до протиправних дій або систематичне приниження її людської честі і гідності, відповідальність настає за ст. 120 ККУ «Доведення до самогубства» – обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. При цьому доведення до самогубства особи, яка перебувала у матеріальній або іншій залежності від винуватого, а також доведення до самогубства неповнолітнього є кваліфікованими видами доведення до самогубства (вони передбачені, відповідно, ч. 2 та ч. З ст. 120 ККУ)за які встановлено більш суворе покарання-обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Сімейне насильство у багатьох випадках має прояв у вчиненні злочинів проти здоров’я. Заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень тягне відповідальність за ст. 121 ККУ «Умисне тяжке тілесне ушкодження» – карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років, ст. 122 ККУ — «Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження» – карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років, ст. 123 ККУ — «Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання» – карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років, ст. 124 ККУ — «Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця» – карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, ст. 125 ККУ — «Умисне легке тілесне ушкодження» – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року; яке спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, – карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Побої і мордування, тобто завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, передбачені ст. 126 ККУ – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року (ч.1) та обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк (ч.2). У випадках, коли один член сім’ї, маючи на меті спонукати іншого члена сім’ї вчинити дії, що суперечать його волі, заподіює сильний фізичний біль, фізичні або моральні страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або вчиняє інші насильницькі дії, відповідальність настає за катування, згідно зі ст. 127 ККУ – позбавлення волі на строк від двох до п’яти років. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з мотивів нетерпимості, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

До злочинів проти здоров’я як виду фізичного насильства в сім’ї також належать зараження одним членом сім’ї іншого вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби – карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до десяти років(ст. 130 ККУ) та зараження венеричною хворобою карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’ятироків, або позбавленням волі на той самий строк (ст. 133 ККУ).

Фізичне насильство в сім’ї як злочин, що ставить у небезпеку життя та здоров’я особи,— це таке діяння (дія або бездіяльність) одного члена сім’ї стосовно іншого, внаслідок якого потерпілий лишається без допомоги, що створює реальну загрозу його життю чи здоров’ю. До таких злочинів можна віднести залишення в небезпеці (ст. 135 ККУ – обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волідо восьми років), тобто залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжиття заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану. Кваліфікованим видом цього злочину є вчинення таких дій матір’ю стосовно новонародженої дитини, якщо мати не перебувала в обумовленому пологами стані (ч. 2 ст. 135 ККУ). Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, тягне відповідальність за ст. 166 ККУ – обмеження волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Сімейне насильство, що загрожує життю та здоров’ю особи, може виражатися і у вчиненні злочинів, пов’язаних із залученням до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Так, незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів тягне за собою відповідальність за ст. 314 ККУ – позбавленням волі на строк від двох до десяти років, а схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — за ст. 315 ККУ карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до дванадцяти років. Згідно ч.2 ст. 323 ККУ України «Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу передбачено відповідальність за вчинення таких дій батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником або особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього, його тренером та деякими іншими особами – карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волідо восьми років.

Злочини проти особистої волі як прояв фізичного насильства в сім’ї можуть мати місце у вигляді незаконного позбавлення волі одного члена сім’ї іншим (ст. 146 ККУ), а також у торгівлі людьми або іншій незаконній угоді щодо передачі людини (ст. 149 ККУ). Судова практика свідчить про те, що у межах фізичного насильства в сім’ї злочин, передбачений ст. 149 ККУ, переважно полягає у вчиненні батьками або особами, які їх замінюють, продажу або іншої незаконної угоди щодо їхньої новонародженої або малолітньої дитини.

 

б) Сексуальне насильство в сім’ї може бути виражене у вчиненні злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, а також злочинів проти громадської моральності.

Так, злочинами проти статевої свободи та статевої недоторканості особи є зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, що тягне за собою відповідальність за ст. 152 ККУ (карається позбавленням волі на строк від трьох до п’ятнадцяти років), а насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, за наявності тих самих обставин, — за ст. 153 ККУ (карається позбавленням волі на строк до п’ятнадцяти років). Стаття 154 ККУ встановлює відповідальність за примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально залежні (карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяцівабо обмеженням волі на строк до трьох років). Факт перебування винного у шлюбі з потерпілим або наявність тривалих статевих стосунків не виключає відповідальності за ці злочини.

Окремими нормами встановлено відповідальність за вчинення статевих злочинів проти дітей. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, тягнуть за собою відповідальність за ст. 155 ККУ (ч.1 – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк; ч.2 – караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого), а розбещення неповнолітніх, тобто вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, — за ст. 156 ККУ – обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Кваліфікуючими ознаками, що обтяжують відповідальність за ці злочини, передбачено вчинення таких дій батьком, матір’ю або особою, яка їх замінює.

Сексуальне насильство в сім’ї як злочин проти громадської моральності може полягати у примушуванні чи втягненні у заняття проституцією шляхом застосування насильства або погрози його застосування, знищення або пошкодження майна, шантажу або обману, що тягне за собою кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 303 ККУ караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років, а вчинення таких дій щодо неповнолітнього — караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої за ч. З тієї ж статті. Примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру передбачене ч. 4 ст. 301 ККУ караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, вчинені повторно – позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

 

в) Економічне насильство в сім’ї як злочин може мати такі форми: 1) ухилення від сплати платежів, які один член сім’ї зобов’язаний сплачувати на користь іншого; 2) протидія законній господарській діяльності одного члена сім’ї з боку іншого або, навпаки, примушування члена сім’ї займатися певними видами діяльності; 3) злочинні діяння одного члена сім’ї проти власності іншого члена сім’ї; 4) злочинні діяння одного члена сім’ї відносно майна, що належить йому та іншому члену сім’ї на правах спільної сумісної власності; 5) порушення недоторканності житла; 6) зловживання опікунськими правами.

Ухилення від сплати платежів, які один член сім ‘ї зобов ‘язаний сплачувати на користь іншого,є злочинами при злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), злісному ухиленню батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їхньому утриманні (ст. 164 ККУ – карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років (ч.1 статті)) та злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків (ст. 165 ККУ – карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років (ч.1 статті)). Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за ці злочини, несуть за собою жорсткішу відповідальність.

Економічне насильство в сім’ї у вигяді протидії законній господарській діяльності одного члена сім’ї з боку іншого або, навпаки, примушування члена сім’ї займатися певними видами діяльності тягне за собою кримінальну відповідальність, якщо вчинено:

  • протидію законній господарській діяльності, тобто протиправну вимогу припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднану з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодженням чи знищенням їхнього майна (ст. 206 ККУ);
  • експлуатацію дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їхньої праці з метою отримання прибутку (ст. 150 ККУ);
  • примушування чи втягнення у заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг за плату шляхом застосування насильства чи погрози його застосування, знищення чи пошкодження майна, шантажу або обману (ст. 303 ККУ);
  • втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми з метою отримання прибутку (ст. 304 ККУ).

Значна частина злочинних проявів економічного насильства в сім’ї полягає у протиправних діях одного члена сім’ї  щодо майна, яке належить іншому члену сім’/ або перебуває у сумісний спільній власності.Кримінальна відповідальність за такі дії суттєво відрізняється залежно від того, чи є предметом таких дій майно, що є чужим для винної особи (належить потерпілому члену сім’ї на праві особистої приватної власності або є спільною сумісною власністю, у якій немає частки винної особи), або ним виступає майно, що перебуває у спільній сумісній власності члена сім’ї, що вчиняє насильство, та потерпілого. Питання належності майна члену сім’ї на праві особистої приватної власності, спільної сумісної власності подружжя або спільної сумісної власності батьків та дітей регулюються главами 7, 8, 10 та 14 Сімейного кодексу України.

Економічне насильство у вигляді протиправних посягань одного члена сім ‘ї на власність іншого члена сім’ї,предметом яких виступає майно, яке належить потерпілому члену сім’ї на праві особистої приватної власності або є спільною сумісною власністю та у якому немає частки винної особи, тягне за собою кримінальну відповідальність у випадках вчинення таких злочинів:

  • крадіжки, тобто таємного викрадення чужого майна (ст. 185 ККУ);
  • грабежу, тобто відкритого викрадення чужого майна (ст. 186 ККУ);
  • розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із

насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 187 ККУ);

  • вимагання, тобто вимоги передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь- яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (ст. 187 ККУ);
  • шахрайстві, тобто заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (ст. 190 ККУ);
  • незаконному заволодінні транспортним засобом, тобто вчиненні умисно, з будь якою метою, протиправного вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їхній волі (ст. 289 ККУ);
  • умисному знищенні або пошкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах (ст. 194 ККУ).

У випадках, коли предметом економічного насильства в сім’ї є речі, які перебувають у спільній сумісній власності особи, яка здійснює насильство, та іншого (інших) членів сім’ї, такі діяння не є злочинами проти власності. Злочинні діяння одного члена сім ‘ї відносно майна, що належить йому та іншому члену сім “і на правах спільної сумісної власності,за наявності необхідних підстав, можуть кваліфікуватися як самоуправство (ст. 356 ККУ), тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється іншим громадянином, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Так, наприклад, самовільне, всупереч волі дружини, використання чоловіком коштів або майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, що заподіяло значну шкоду інтересам дружини або інтересам сім’ї в цілому, тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 356 ККУ – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.

Порушення недоторканності житла (ст. 162 ККУ) при вчиненні насильства в сім’ї може полягати у незаконному проникненні до житла чи до іншого володіння члена сім’ї, який проживає окремо, незаконному проведенні в них огляду чи обшуку, а також у незаконному виселенні члена сім’ї чи у інших діях, що порушують недоторканність житла.

Зловживання опікунськими правами (ст. 167 ККУ) як вид економічного насильства в сім’ї полягає у використанні опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття житлової площі, використання майна тощо).

 

г) Психологічне насильство, на відміну від інших видів насильства в сім’ї, тягне за собою кримінальну відповідальність лише у рідкісних випадках. Як окремий, самостійний склад злочину психічне насильство в сім’ї може виражатися у вчиненні погрози вбивством (ст. 129 ККУ) та погрози знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом (ст. 195 ККУ). Зазначені погрози тягнуть за собою кримінальну відповідальність лише за умови наявності реальних підстав побоюватися здійснення цих погроз.

Психологічним насильством у сім’ї слід уважати також розголошення одним із членів сім’ї таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя) (ст. 168 ККУ), втягнення неповнолітніх дітей у злочинну діяльність, у пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми (ст. 304 ККУ), жорстоке поводження з тваринами (ст. 299 ККУ).

Слід зазначити, що психологічне насильство в багатьох випадках виступає способом вчинення інших видів насильства в сім’ї (наприклад, погроза застосування фізичного насильства може виступати способом вчинення незаконного позбавлення волі, зґвалтування, розбою, вимагання, примушування до зайняття проституцією тощо).

У випадках, коли насильство в сім’ї пов’язано з порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, такі дії розглядаються як хуліганство й тягнуть за собою відповідальність за ст. 296 ККУ – карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років чи позбавленням волі на строк до семи років.

 

Отже, насильство в сім’ї залишається однією з основних проблем сьогодення, що актуальна і в нашій країні.  З метою припинення поширення цього негативного явища та захисту людей котрі потерпають від насильства в сім’ї, нормами адміністративного та кримінального законодавства передбачено основні засади відповідальності за вчинення даних протиправних дій.

Контактна інформація

Ліцей УНІВЕРСУМ
Україна, 03035, Київ, вул. Політехнічна, 3-а
Тел/факс : (044) 236-1976
e-mail: bobmark_42@rambler.ru, universum95@ukr.net