Статистика

Погодний інформер


 



study.ua


Освітній портал Педагогічна преса






 


 


 


 


 


 


 


 

Рейтинг Користувача: / 16
НайгіршеНайкраще 

Науково-методична робота - Економіка

Автори:  Бобровський  М. В., вчитель  географії, Хоменко  Максим, учень  11-А  класу

 

 

ВСТУП

На  економічне  становище  країни  та  її  окремих  регіонів  крім виробничо-економічних  чинників  (наявність  матеріальних  ресурсів  виробництва, забезпеченість  трудовими  ресурсами, науково-технічний прогрес) впливають  і  такі  чинники, як  інституційне  середовище, норми  моралі, традиції, що  відображають  особливості  взаємин  людей  у  ​​певних соціально –економічних  умовах. У  цьому  зв'язку  поняття  «капітал»  в економічній  науці  стало  трактуватися  більш  широко, стали  виділятися його  нові  різні  форми. Це  стосується  і  соціального  капіталу, накопичення і  функціонування  якого  може  приводити  до  поліпшення  економічних результатів  не  тільки  окремої  фірми, а  й  країни  в  цілому, а  також окремих  її  регіонів.

У  сучасних  умовах  соціальний  капітал  є  значущим  чинником, що впливає  на  економічний  розвиток  країн. Роль  соціального  капіталу  в економіці  обумовлена, насамперед, тим, що  він  полегшує  економічним агентам  доступ  до  інформації  і  благам, що  в  свою  чергу  збільшує  обсяг доступних  ресурсів, а  також  знижує  витрати. Ефективність  економік  з високим  рівнем  соціального  капіталу  визначається, насамперед, скороченням  витрат  на  державні  інститути, контроль  за  дотриманням угод  і  контрактів  як  формальної  основи  економічних  відносин. Як елемент  соціально-економічної  системи  соціальний  капітал  збільшує віддачу  від  інвестування  в  інші  види  капіталів (природний, фінансовий, фізичний  і людський), і внаслідок  цього  призводить  до  більш  ефективного  економічного  зростання  та  соціально-економічного  розвитку. Таким  чином, соціальний  капітал  сприяє  формуванню  таких  інститутів, норм  і  моделей  поведінки, які  можуть  впливати  на  розвиток  економіки. Соціальний  капітал, впливаючи  на  соціально-економічний  розвиток  і зростання  якості  життя  населення, виступає  конкурентною  перевагою різних  економічних  агентів  і  підсистем  соціально-економічної системи, забезпечуючи  його  володарям  реальні  економічні  вигоди, пов'язані  з економією  витрат, додатковим  приростом  національного  продукту  і доходу.

Багатомірність  і  багатоаспектність  соціального  капіталу  як економічної  категорії  призвела  до  того, що  на  сьогоднішній  день  існує безліч  підходів  до  дослідження  соціального  капіталу. Це  робить актуальним  уточнення  понятійного  апарату  соціального  капіталу, подальший  аналіз  природи, структури  та  форм  його  реалізації. Теоретичну базу дослідження  соціального  капіталу  заклали  П.Бурдье, Е.Глейзер,  Дж.Коулман,  Р.Патнем.

Незважаючи  на  існуючий  світовий  і  вітчизняний  досвід  у  вивченні категорії «соціальний капітал», за  межами  дослідницького  інтересу  до  цих пір залишається  ряд  проблем, що  стосуються  комплексного  визначення соціального  капіталу  та  його  впливу  на  економічний розвиток. Недостатньо досліджені інституційні основи функціонування соціального капіталу, його структурні рівні та форми реалізації. Мета і завдання дисертаційного  дослідження. Метою  роботи  є  розкриття  інституційно-економічних  особливостей  функціонування  та  розвитку  соціального капіталу. Для  досягнення  зазначеної  мети  були  поставлені  і  вирішені наступні  завдання, що  відображають  логіку  і  структуру дослідження:
- Дати  характеристику  соціальному  капіталу  як  економічної  категорії, виявити  його  структуру  та  рівні  усуспільнення, проаналізувати  інвестиції в  соціальний  капітал  та  їх  вплив  на  економічний  розвиток;
- Показати взаємозв'язок соціального капіталу та інституційного середовища економічної системи;
- Систематизувати  елементи  соціального  капіталу, розкрити  напрямки впливу  елементів  соціального  капіталу  на  транзакційні  витрати;

Об'єктом  нашого  дослідження  виступає  соціальний  капітал як  економічна  категорія  і  економічний  інститут. Предметом  дослідження є соціально-економічні  процеси  та  відносини, пов'язані  з  формуванням  і функціонуванням  соціального  капіталу  в  економічній  системі.
Теоретико-методологічну  базу  дослідження  склали  роботи  зарубіжних  і  вітчизняних  економістів, які займаються  проблемою  соціального  капіталу, вивченням  його  функцій  та  структури  на  різних  рівнях  соціально-економічної  системи. У  процесі  дослідження  використовувалися  методи системного   аналізу, методи  статистичного  та  порівняльного  аналізу.

Актуальність  роботи  полягає  у  розгляді  соціального  капіталу  як  особливого  капіталу, який  може  принести  економічні  вигоди. В  роботі  розглядається  і  поняття,  безпосереднім  чином  пов’язане  з  соціальним  капіталом – соціальні  ресурси. Зроблений  порівняльний  аналіз  між  соціальними  ресурсами  та  природними  і  інформаційними. Зроблена  спроба  прослідкувати  вплив  рівня  розвитку  соціального  капіталу  на  економічні  показники  держави.

Практична  значимість  дослідження  полягає  в  можливості використання  його  результатів: у  наукових  дослідженнях – для  розробки комплексного  підходу  до  забезпечення  зростання  соціального  капіталу  на різних  рівнях  економіки; в  практиці  державного  управління – при  розробці  програм  соціально-економічного  розвитку;  у  навчальному процесі – при  розробці  курсу  «Економічна теорія».

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  1. ПОНЯТТЯ  ПРО  СОЦІАЛЬНИЙ  КАПІТАЛ

Соціальний  капітал  можна  визначити  як  певний  набір неформальних  цінностей  чи  норм, яких  дотримуються  члени  групи, що дає  їм  змогу  співпрацювати  один  з  одним. Якщо  члени  групи  очікують, що  інші  будуть  поводитися  чесно, і  на  них можна  покластися, вони почнуть  довіряти  один  одному. Довіра  діє  як  мастило, що  дає  змогу будь-якій  групі  чи  організації  працювати  більш  ефективно. Соціальний  капітал – це  феномен, що  має  громадську, а  не  індивідуальну  природу. Тобто  його  можна  віднести  до  суспільних  економічних  благ. Прийнято  розрізняти  дві  форми  соціального  капіталу – структурну (громадські  інститути, мережі, асоціації)  і  когнітивну  (довіра, відношення, цінності, норми, способи  поведінки). Розвинуті  країни  світу  перебувають  в  умовах  постіндустріального  розвитку, що  характеризується  прогресом  не  тількі  в  сфері  високих  технологій, підвищеній  увазі  до  творчої  та  інтелектуальної  праці, але  й  зростанням  числа  організацій, що  працюють  в  принципово  нових  сферах  економічної  діяльності. В  результаті, особливу  значимість  набуває  те, як  індивіди  взаємодіють  між  собою, чи  вміють  вони  працювати  в  команді, чи  можуть  довіряти  партнерам  по  бізнесу  або  будуть  вимушені  проводити  дороговартісні  перевірки  і  створювати  системи  моніторингу.

Натомість  норми, що  формують  соціальний  капітал, повинні охоплювати  такі, зокрема, цінності, як правда, дотримання  зобов’язань  та взаємозв’язок.         Соціальний   капітал  приносить  користь, що  виходить  за  межі економічної  сфери. Він  є критично  важливим  для  здорового громадянського  суспільства – групи  й  асоціації, що  перебувають  між сім’єю  та  державою. Вважається, що  громадянське  суспільство, яке  після падіння  Берлінської  стіни  перебувало  у  полі  значного  інтересу  у колишніх  комуністичних  країнах, є  критично  важливим  для  успіху демократії. Соціальний  капітал  дає  змогу  різним  групам  у  межах складного суспільства об’єднуватися для захисту тих своїх інтересів, які в іншому  випадку  могутня  держава  просто  могла  б  проігнорувати  .

Той  факт, що  соціальний  капітал  інколи  може  бути  використаний  у деструктивних  цілях  чи  застаріти, не  заперечує  того, що  в  принципі  для суспільства  він  корисний. Фізичний  капітал, врешті-решт, також  не  завжди  є  позитивним.       Так  вважали  більшість  прихильників  цієї  концепції. Уперше  термін  «соціальний капітал»  був  використаний  Лідою Джадсон  Ганіфан  у  1916  році  для  опису  громадських  осередків  сільської освіти . Цей  термін  також  використовувався  у  класичній  праці  Джейн Джейкобс  «Смерть і  життя  великих  американських  міст», в  якій  вона пояснювала, що  густа  соціальна  мережа, яка  існувала  в старіших  міських забудовах  змішаного  призначення, складала  форму  соціального  капіталу, що  сприяв  громадській  безпеці . Економіст  Ґлен  Лаурі, а  також  соціолог Іван  Лайт, використовували  термін  «соціальний капітал»  у  1970-х  роках для  аналізу  проблеми  економічного  розвитку  центральної  частини  міста: афроамериканцям  бракувало  зв’язків  довіри  та  соціальної  прив’язки всередині  їх  власних  громад, що  існували  в  середовищі  азійських американців  та  інших  етнічних  груп, і  потрібно  було  пройти  довгий шлях, аби  знайти  пояснення  відносної  відсутности  розвитку  малого бізнесу  серед  чорношкірого  населення . У 1980-х  роках  термін «соціальний  капітал»  був  використаний  у  більш  широкому  контексті соціологом  Джеймсом  Коулманом  та  політологом  Робертом  Патнемом. Патнем  викликав  гострі  дебати  про  роль  соціального  капіталу   і громадянського  суспільства  в  Італії  та  Сполучених  Штатах.

Поза  впливом  держави, існують, принаймні, два  додаткових  джерела накопичення  соціального  капіталу. Першим  є  релігія; хоча  й  не  всі  форми  релігії  є  позитивними  з  боку  соціального  капіталу (сектантство, релігійний  фанатизм  і  екстремізм). Але  релігія  історично  є  одним  з найбільш  важливих  складових  національної   культури.

Другим  джерелом  соціального  капіталу  у  країнах, що  розвиваються, є  глобалізація. Хоча  вона  частково  ставить  під  загрозу  давні  традиції, але  одночасно  породжує  нові  образи, звичаї  й  набутий  досвід, починаючи від  організації  економічної  діяльності  й  закінчуючи  діяльністю неурядових  організацій. Тут треба, на наш погляд, зазначити, що глобалізація  є  важливим  елементом  у  процесі  самоорганізації  складних систем, які  дозволяють  налагодити  обмін  речовиною  (експорт-імпорт товарів), енергією (міграція робочої сили)  і  інформацією  й  забезпечує запозичення  порядку  ззовні.

Важливість соціального капіталу полягає в тому, що він має сильний вплив на політичний, економічний і соціальний розвиток. По-перше, якщо люди, що  працюють  на  одному  підприємстві, довіряють  один  одному, тому  що  вони  розділяють  одні  й  ті  самі  етичні норми, витрати  на виробництво  знижуються. Не  буде  виникати  необхідності  в  надмірному законодавчому  регулюванні. Довіра  робить  зайвою  (або принаймні знижує)  необхідність  законодавчого  супроводу. По-друге, таке  суспільство набагато  легше  ініціативно  самоорганізується, оскільки  високий  рівень довіри  дозволяє  розвиватися  широким  соціальним  зв'язкам, формуватися новим  видам  асоціацій, а також розвиватися співробітництву в рамках цих нових структур. Таким чином, суспільства  з  високим  рівнем  довіри зможуть  легше  адаптувати  нові  організаційні  форми  ринкових  відносин  і технологій. Саме  тому  вчені  висловлюють  думку, що  сучасне  економічне життя  не  зможе  стати  ефективнішим  без  високого  ступеня  довіри, тобто економічний  потенціал  у  суспільстві  з  високим рівнем  довіри  більший, ніж у суспільстві з низьким  рівнем  довіри. По-третє, соціальний  капітал також  має  відношення  до  якості  державних  інститутів: у країнах  з низьким  рівнем  соціального  капіталу  державні  адміністрації   страждають  від  корупції  й  неефективної  діяльності.

 

 

РОЗДІЛ  2  СТРУКТУРА  СОЦІАЛЬНОГО  КАПІТАЛУ

Існують  декілька  видів  класифікацій  структур  соціального  капіталу,  які визначали  різні  науковці.

За Дж. Коулменом компонентів чотири:

  • соціальний контакт;
  • набір соціальних норм;
  • соціальних обмінів;
  • базовий рівень довіри.

На думку Р. Патнама таких компонентів три:

  • моральні принципи і норми;
  • соціальні цінності;
  • соціальна інфраструктура.

Ю. Савко виділяє наступні три найважливіших структурних компоненти:

  • Соціальні відносини, завдяки яким індивіди можуть мати доступ до ресурсів їхніх партнерів по спілкуванню;
  • Обсяг і якість доступних ресурсів партнера по спілкуванню;
  • Відносини взаємності обміну.
  • Можемо виділити тільки те,що кожна  з вище згаданих структур формується довірі і взаємовідносинах між партнерами.

На  нашу  думку, основними  структурними  елементами  системи  соціального  капіталу  є  елементи, в  результаті  використання  яких  ми  можемо  отримати  економічні  вигоди  через  підвищення  відчуття  захищеності, комфортності  та  довіри  між  людьми. Тому  перелік  структурних  елементів  соціального  капіталу  потрібно  розширити. Зокрема  ми  можемо  запропонувати  такі:

  1. Громадянське  суспільство

1.1  Гуманітарні  фонди

1.2  Громадські  організації  соціального  моніторингу

1.3  Неурядові  організації  сприяння  розвитку  суспільства

  1. Культура  і  мистецтво

2.1  Підтримка  незалежних  засобів  масової  інформації

2.2  Державні  гранти  з  підтримки  мистецтва

2.3  Творчі  асоціації  і  спілки

2.4  Мовна  політика  держави

2.5  Традиції  і  звичаї

  1. Соціальна  інфраструктура

3.1  Забезпечення  комфортності  у  роботі  міського  і  міжміського  транспорту

3.2  Забезпечення  системності  роботи  житлово – комунального  господарства

3.3  Доступність  житла, лікувальних  і  фізкультурно – оздоровчих  установ  установ

  1. Церква  і  релігія
  2. Освітня  політика  держави
  3. Соціальна  політика  держави

6.1 Підтримка  малозабезпечених

6.2 Опіка  дітей  без  батьківського  піклування

6.3 Моніторинг  за  дотриманням  прав  і  свобод  громадян

6.4 Боротьба  з  корупцією

6.5 Інвестиції  у  фізкультуру  і  спорт

6.6 Інвестиції  у  охорону  здоров’я

Хочеться  зазначити, що  для  забезпечення  ефективності  інвестицій  в  соціальний  капітал  ми  повинні  інвестувати  у  більшість  запропнованих  складових  одночасно, тому  що  підтримка  однієї  або  декількох  складових  не  принесуть  належного  результату  і  вкладені  інвестиції  не  дадуть  належної  віддачі.  Тобто  по  суті  соціальний  капітал  є  комплексом  галузей. І  при  його  використанні  ми  повинні  застосовувати  системний  підхід.

Важливим  чинником  використання  соціального  капіталу  є  форми  його  використання  або  форми  його  функціонування. Інвестуючи  у  соціальний  капітал, ми  повинні  знати, у  яких  формах  він  буде  діяти  на  суспільство, щоб  отримати  економічний  ефект. На  наш  погляд, соціальний  капітал  здійснює  вплив  на  суспільство  і  економіку  у  таких  формах:

Довіра

Поінформованість  населення

Розуміння  переваг  здорового  способу  життя

Патріотизм

Відношення  і  цінності

Норми  і  способи  поведінки

 

Кінцевим  результатом  інвестицій  у  соціальний  капітал  є  забезпечення  суспільного  прогресу. Ця  величина  не  є  економічною, скоріше  психологічною, хоча  має  в  тому  числі  і  економічну  основу. Суспільний  прогрес  можна  визначити  як  відчуття  людиною  того, що  сьогодні  їй  краще, ніж  учора, а  завтра  буде  краще, ніж  сьогодні. Очевидно, що  про  суспільний  прогрес  без  інвестицій  у  соціальний  капітал  навіть  не  варто  говорити.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  3. ЕКОНОМІЧНИЙ  ЕФФЕКТ  ВІД  ВИКОРИСТАННЯ  СОЦІАЛЬНОГО  КАПІТАЛУ

Якщо  поглянути  на  історичний  зріз  потенціалу  націй, то на перший план  слід  було  б  поставити  забезпеченість  країни  природними багатствами. Однак  далеко  не  всі  країни, які  займають  провідні  позиції  в світі, мають  ці  ресурси  в  достатній  мірі. Найкращим  тому  прикладом  є Японія, яка  не  тільки  не  наділена, а  можна  сказати, обділена найнеобхіднішими  для  економічного  розвитку  ресурсами  і, всупереч цьому, демонструє  дивовижні  соціально-економічні  успіхи. Існують  численні  емпіричні  та  теоретичні  дослідження, що  підтверджують наявність  порівняльних  конкурентних  переваг у суспільств  з  хорошим запасом  соціального  капіталу. Так, швейцарський  дослідник  Ф. Борншір, зіставивши  дані  по  24  розвинутим  і  9  новим  індустріальним  країнам, дійшов  до висновку про наявність зв'язку між рівнем  довіри  і  толерантності  в  суспільстві  та успіхами  економічного  розвитку. Найбільш широко  відомий  і  переконливий  приклад – різкий  ривок конкурентоспроможності  східноазіатських тигрів (Південної Кореї, Тайваню, Сінгапуру, Гонконгу), який  неможливо  цілковито  пояснити мобілізацією  ресурсів  капіталу  і  праці. Найважливіше, на  думку  експертів, полягає  у  тому, що  уряди  цих  країн  інвестували  також  в соціальний  капітал, докладаючи  максимум  зусиль  для  формування сприятливого  інвестиційного  клімату, полегшення  і  вирівнювання  доступу до  освіти  та  інформації, зниження  соціальної  нерівності, співробітництва  держави  і  корпорацій.

Численні  дослідники   роблять  акцент  на  те, що  атмосфера  довіри, створювана  соціальним  капіталом, підвищує  ефективність  ринкових механізмів. У  суспільствах  з  високим  рівнем  довіри  значно  нижча  частка витрат  бізнесу  на  забезпечення  безпеки  угод, перевірку  надійності  та платоспроможності  контрагентів. Підприємці  не  бояться  розширювати коло  ділових  партнерів, впевнені  в  стабільності  "правил  гри". Це  сприяє розвитку  здорового  конкурентного  середовища, розширює  «горизонти бізнесу», сприяє  довгостроковим  інвестиціям  та  інноваційним проектам.

В  постіндустріальну  епоху  в  економіці  з’явились  принципово  нові  види  ресурсів – це  інформаційні  та  територіальні  ресурси. Соціальний  капітал  теж  можна  розглядати  як  свого  роду  ресурс, його  можна  визначити  як  «моральний  ресурс». І  назвати  можна  так  само – соціальні  ресурси. Як  і  будь-який  ресурс, соціальні  ресурси    мають  свої  властивості. Ми  зробили  спробу  порівняти  природні, інформаційні  та   соціальні  ресурси.

Таблиця  1

Порівняльна  характеристика  природних, інформаційних  і  соціальних  ресурсів

Характеристики  ресурсів

Природні  ресурси

Інформаційні  ресурси

Соціальні  ресурси

За  ступенем  вичерпності

Вичерпні  або  відновні, зменшуються  кількісно  і  якісно  при використанні

Невичерпні, кількісно  не  зменшуються  при  використанні

Відновні, зростають  при  використанні

За  ступенем  використання

У  більшості  одноразове  використання, є  індивідуальним  благом

Багаторазове  використання, є  індивідуальним  і  суспільним  благом

Багаторазове  використання, є суспільним  благом

За  терміном  придатності

У  більшості  термін  придатності  необмежений

Можуть  морально  застарівати, потребують  оновлення

Потребують  оновлення

За  економічними  затратами  на  використання  і  переробку

Значні  інвестиційні  витрати

Незначні  інвестиційні  витрати

Значні  інвестиційні  витрати

За  способом  використання  споживачем

Безпосерднє  споживання  після  переробки  на  промислових  підприємствах

Споживання  інформації  з  електронних  або  паперових  носіїв

Отримання  інформації, послуг, допомоги, визнання  суспільства

За  часом  економічної  окупності

Середня  і  швидка  окупність

Швидка  окупність

Затрати  рентабельні  тільки  в  довгостроковому  періоді

За  результатом  використання

Отримання  продукту  у  вигляді  товару

Прийняття  рішення, формування  ідеї, отримання  знань

Відчуття  суспільного  прогресу

 

Прокоментуємо  деякі, визначені  нами  характеристики  соціальних ресурсів. Безперечно,  ці  ресурси  відносяться  до  відновних, тому  що, якщо  ми  щорічно  не  будемо  інвестувати  у  соціальний  капітал, соціальні  ресурси  можуть  стати  непридатними  для  використання. Яскравим  прикладом  для  ілюстрації  цього  може  бути  перехідний  період  соціально – економічного  розвитку  України, який  наша  держава  пройшла  після  розпаду  Радянського  Союзу. СРСР  робив  досить  значні  інвестиції  у  соціальний  капітал, що  сприяло  встановленню  атмосфери  толерантності, довіри, взаємодопомоги, захищеності. Вже  в  кінці  80-х  років  інвестиції  в  соціальний  капітал  звелись  нанівець, що  призвело  до  зростання  злочинності, недовіри, невизначеності. Звичайно, вийти  на  період  70-80-х  років  ХХ  ст.  можливо, але  для  цього  треба  українській  державі   прикласти  колосальні  зусилля, як  організаційні, так  і  інвестиційні.

Соціальні  ресурси  є  суспільним  благом, вони  мають  багаторазове  використання, тобто  індивід  користується  ними  практично  щоденно. Але  для  того, щоб  всі  члени  суспільства  могли  ними  користуватись, потрібні  значні  інвестиційні  витрати, перш  за  все  з  боку  держави. Достатньо  поглянути  на  структуру  соціального  капіталу, щоб  зрозуміти  скільки  і  в  які  галузі  держава  має  інвестувати, щоб  отримати  економічний  ефект  від  використання  соціального  капіталу. Не  треба  також  забувати, що  інвестиції  в  соціальний  капітал  не  передбачають  швидкого  економічного  ефекту, соціальні  ресурси  є  в  значній  мірі  інерційними, тобто  ефект  від  їх  використання  ми  побачимо  тільки  у  віддаленій  перспективі.

Яким чином соціальний капітал може впливати на економічні результати?  Першим  каналом  подібного  впливу  є  -  горизонтальний:  мова  йде  про те, що  соціальний  капітал  дозволяє  заощадити  транзакційні витрати і в приватному секторі, і в повсякденному спілкуванні людей один  з одним. Крім  того, соціальний  капітал  є  базою  для  самоорганізації  людей з  метою вирішення  суспільних  проблем без  участі  держави. Роль  другого, вертикального, каналу полягає в тому, щоб домагатися підзвітності органів влади і таким чином досягати  поліпшення  якості  державного  управління. Це  дуже  важлива  функція  соціального  капіталу. Адже  завдання  держави полягає в тому, щоб  надавати  громадські  блага. І  оскільки  люди самостійно з цим завданням справляються  погано, вони  «запрошують» державу. Але  ефективна, підзвітна, не корумпована  держава - це саме по собі  суспільне  благо.

РОЗДІЛ  4. ВПЛИВ  СОЦІАЛЬНОГО  КАПІТАЛУ  НА  ЕКОНОМІЧНІ  ПОКАЗНИКИ  ДЕРЖАВИ

Для  визначення  рівня  економічного  розвитку  країни  ми  користуємось,  зазвичай, різними  кількісними  показниками. Цих  показників  досить  багато, тому  варто  назвати  лише  основні  з  них. Крім  того, серед  них  можна  виділити, так  би  мовити, прямі  і  опосередковані  показники. Прямі  показники  безпосереднім  чином  показують  рівень  розвитку  економіки, а  опосередковані  впливають  на  розвиток  економіки  через  інші  показники. До  прямих  показників  ми можемо  віднести  ВВП  на  одну  людину, рівень  інфляції, курс  долару, індекс  конкурентоздатності  держави, рівень  безробіття. До  опосередкованих  показників  ми  відносимо  кількість  людей  з  вищою  освітою,  витрати  на  перекваліфікацію  співробітників, рівень  розвитку  інфраструктури, рівень  злочинності  тощо.

Серед  усіх  економічних  показників  центральне  місце, безперечно, займає  показник  валового  внутрішнього  продукту  на одну  людину. Центральне  місце  він  займає  тому, що  має  об’єктивну  природу  і  наочно  показує, скільки  багатства  створює  країна  на  кожного  жителя, тобто  відображає  рівень  розвитку  економіки. В  нашому  дослідженні  ми  намагалися  виявити  кількісно  вплив  соціального  капіталу  на  ВВП/людина. Для  цього  ми  співставили  показники  ВВП  на  одну  людину  по  країнах  та  їхнім  рейтингом  в  індексі  розвитку  людського  потенціалу (рівня  якості  життя), який  є  інтегральним  показником  і  враховує  цілий  ряд  соціальних  складових. Дану  залежність  ми  можемо  продемонструвати  на  графіку.

 

Дана  залежність  є  нелінійною, тобто  зростання  рівня  життя  не  можна  пояснити  лише  зростанням  ВВП. Для  відповідного  рівня  життя  потрібні  також  інші  показники, і  одним  з  найважливіших  є соціальний  капітал. На  графіку  чітко  помітно, що  зростання  рівня  життя  лінійно  корелюється  з  показниками  ВВП/людина  до  рівня  5000  $, тобто  рівня  середньорозвинутої  країни. Далі, для  зростання  якості  життя  потрібні  інвестиції  у  соціальний  капітал. Без  цього  рівень  якості  життя  зростати  не  буде. Країна  може  стати  високорозвинутою  тільки  за  умови  достатнього  інвестування  у  соціальний  капітал.

Незаперечним  є  вплив  соціального  капіталу  і  на  рівень  інфляції. Так  звані  інфляційні  очікування  дуже  часто  є  чинником, який  спричинює  зростання  інфляції  і  погіршення  економічної  ситуації. Цей  чинник  є  дуже  суттєвим  в  економіці  України. Це  пов’язано  з  відсутністю  довіри  до  держави  з  боку  громадян. З  іншого  боку, є  приклади  в  світовій  економіці  незаперечної довіри  до  держави. В  Південній  Кореї  громадяни  під  час  фінансової  кризи  1998  року  несли  свої  заощадження  і  навіть  золоті  прикраси  до  національного  банку  країни. І  це  була  одна  з  причин швидкого  подолання  кризи.

ВИСНОВКИ

За  результатами  виконаної  роботи  та  проведеного  аналізу  економічної  категорії  «Соціальний  капітал»  ми  виділили  ряд  його  функцій:

  1. Соціальний  капітал  за  рахунок  підвищення  довіри  в  суспільстві  дозволяє  знизити  транзакційні  видатки  у  процесі  виробничої  діяльності.
  2. Забезпечення  доступу  суб'єктів  до  благ  і  цінностей, збільшення обсягу  доступних  ресурсів, а  також  зниження  витрат, пов'язаних  з отриманням  цього доступу.
  3. Доступ  до інформації. Звичайні  ринкові  відносини  характеризуються недосконалістю  інформації, а саме, її недоступністю, закритістю, однобічністю, що  призводить  до  зростання  витрат  на  отримання достовірної  і  об'єктивної  інформації.
  4. Соціальний  капітал  сприяє  підвищенню  довіри  до  інститутів держави, консолідації  суспільства, зростання  соціальної  стабільності і, в  кінцевому рахунку, прискорення  економічного  розвитку.

Таким чином, соціальний  капітал  являє  собою  сукупність структурованих соціально-економічних відносин, заснованих на взаємно визнаних неформальних інститутах (нормах і цінностях), проходження яким приносить вигоду суб'єктам цих відносин у вигляді соціальної ренти. Дані відносини складаються між економічними агентами на різних рівнях усуспільнення соціального капіталу і регулюються нормами поведінки, що підвищує ефективність їх діяльності. На  основі  систематизації основних  елементів  соціального  капіталу  виявлені  наслідки  реалізації кожного  із  зазначених  елементів. Показано, що  високий  рівень соціального  капіталу  призводить  до  зниження  трансакційних  витрат  за рядом  напрямків. Соціальний капітал відрізняється від інших форм капіталу тим, що  об'єднує  суб'єктів соціально-економічної  системи  з  допомогою  культурних  механізмів, релігії, традицій, звичаїв, цінностей, тобто  він  розглядається  як  система неформальних  правил  і  механізмів, що  діють  всередині  певної  групи людей  або  навіть  всередині  цілої  країни. Центральним  елементом соціального  капіталу  виступає  довіра, що дозволяє  зменшити  транзакційні витрати  і  розширити  доступність  ресурсів  інших  економічних  агентів  і організацій. Довіра, що  виникає  між  учасниками  економічних  взаємин, сприяє  зниженню  ризиків.

В  роботі  розглянутий  вплив  соціального  капіталу  на  економічні  показники  держави, зокрема  на  рівень  життя  та  рівень  інфляції. Доведено, що  країна  може  стати  економічно  розвинутою  тільки  за  умов  інвестицій  держави  у  соціальний  капітал.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контактна інформація

Ліцей УНІВЕРСУМ
Україна, 03035, Київ, вул. Політехнічна, 3-а
Тел/факс : (044) 236-1976
e-mail: bobmark_42@rambler.ru, universum95@ukr.net